Конференція в “Молодій ПОРІ”

2 лютого 2007 року відбулась звітно-виборча конференція у ЛМГО “Молода ПОРА”.
Організація зазнала значних структурних перетворень, а саме: Віталій Денега, який успішно здійснював урпавлінські функції  у Молодій ПОРІ від початку створення організації, не менш успішно відзвітувався і тепер владна ініціатива зосереджена в руках Назара Драли. Бурхливі овації Тобі, Назаре, а також побажання не втратити добрих, позитиних амбіцій та сил, аби гуртувати навколо себе творчих та не менш амбіційних людей, креативність та ідейність яких торуватиме шлях до подальшого поступу організації.
    Ще одним потужним керівним органом стала Рада організції до якої увійшли: Марія Голяка, Назар Драла, Юрій Данчишин, Віталій Денега, Євген Іваницький, Наталя Мельник. Кожна із цих персоналій заслуговує, певно, на окремий панегірик чи дифірамб, але ці приємності залишимо для кола більш втаємничених поціновувачів одописання.
    Окрім усього переліченого вище, на конференції було обрано склад ревізійної комісії та розбудовчої комісії в області.
    Загалом, усі пункти порядку денного конференції ми обговорили, врахували, прийняли, проголосували, отже, ефективно попрацювали. На майбутнє сподіваємося не менш ефективно співпрацювати з іншими організаціями, які активно позиціонуються в молодіжному середовищі і не тільки.

Містерія духу Леся Курбаса

2007 рік є знаковим для постаті Леся Курбаса, адже 25 лютого 2007 року виповнюється 120 років від дня народження митця та 70 років з дня смерті.

            Постать Курбаса в українському і європейському часопросторі є надзвичайно вагомою. Але сказати “вагомою” означає не осягнути цілком того, що Курбас зробив для розвитку українського театру. Влучніше буде сказати: Курбас – планета у театральній галактиці, цілий космос, який ще тільки маємо відкрити.

            Лесь Курбас народився в сім’ї галицькиї професійних акторів Ванди і Степана Курбасів. Високообдарований юнак до вступу у Львівський університет уже знав кілька іноземних мов, зокрема польську, німецьку, англійську, французьку, італійську. А ще у восьмому класі Лесь Курбас засів за норвезьку, заради Ібсена. А далі був Відень, де Курбас вивчав германістику, славістику, філософські та теологічні студії.

            Юність Курбаса збіглася з бурхливими часами доби модерну. Тривали дискусії та суперечки навколо призначення людини. Прихильники теорії Гордона Крега проголошували відмову від недосконалості людини на користь безвідмовної маріонетки, кубісти заявляли про несприйняття предметного світу, який обманув людину, хтось шукав порятунку у мистецтві древніх, а хтось звертався до містики та магії. Образ цілісного життя подрібнювався. У бурхливому вихорі та потоці думок, у суцільній невизначеності важко було знайти орієнтири, які б вивели людину із хаосу протиріч. Як і багатьом у ті роки, Курбасові здавалося, що змінити світ може лише мистецтво: “...там, де у людини в серці є мистецтво, там не може, і не сміє бути стоячої води. Бо мистецтво дає людині тривогу і неспокій”.

            Отже, першою “тривогою та неспокоєм” Курбаса став “Молодий театр” (1916-1919) у Києві, який оголосив війну театральній рутині, штампам, ідейно-художній безхребетності. Ці авангардистські настрої, сповідувані Курбасом та молодотеатрівцями, аж ніяк не відкидали творчих здобутків попередників. Навпаки, тенденції, запроваджені корифеями (М. Кропивницьким, І. Тобілевичем, М. Садовським, П. Саксаганським), і надалі втілювалися у роботі “Молодого театру”. Зокрема, ідеї щодо “невикривленості” актора, інспіровані М. Садовським.

            У 1919 році “Молодий театр” було злито з театром Української Радянської Республіки ім. Т.Г.Шевченка, після чого діяльність молодотеатрівців поступово припинилась.

            Наступною мистецькою креатурою Леся Курбаса був театр “Березіль”, у якому продовжувалися оригінальні, на межі епатажу, експерименти з творами української та світової літератури. Не зайвим тут буде згадати про співпрацю Л. Курбаса з Миколою Кулішем та спільну роботу над фантасмагорійно-абстрактною п’єсою “Народний Малахій”, народною комедією “Мина Мазайло”, психологічною алюзією “Маклена Граса”. Властиво, цей період можна вважати апогеєм творчої динаміки українського театру 20-х років.

            Проте, політичні умови України вимагали від Курбаса більш “злободенної поведінки”, бо ж і митцю треба будувати соціалізм, – нагадувала влада.

            Настав останній сезон1932-1933 рр. Україна впала в кому. Цей рік став роком Голодомору, політичного пригноблення української нації. Критика “Березоля” все частіше набували політичного характеру. Вже вистрілив собі у скроню один із лідерів українського відродження М.Хвильовий. Та й не забарилася розправа із Курбасом, якого звинуватили у приналежності до т.зв. контрреволюційної “Української військової організації”, яка нібито готувала замахи на Постишева, Косіора, Балицького. І саме за ухвалою цієї “особливої трійки” 3 листопада 1937р. пролунав 1111-ий постріл, який обірвав життя одного з найяскравіших представників інтелігенції XX століття Леся Курбаса. Згодом цю добу назвуть Відродженням з подальшим коментарем – Розстріляне. А розстріл радянські кати приурочили до 20-х роковин Великої Жовтневої Революції...

Автор: Наталія Мельник

Увага, мітинг!

Вчора 22 лютого біля стін Львівської міської ради відбувся мітинг, на якому зібралися представники різноманітних молодіжних організацій та політичних партій. Черговий раз у стінах Ратуші мусолили тему тарифів, але цього разу боротися з “бєспрєдєлом”, скоєним урядовою командою та кризовиками, приїхали київські ясночолі нардепи: Юлія Тимошенко, лідер фракції “Наша Україна” у ВР В’ячеслав Кириленко, лідер УНП – Юрій Костенко, лідер “ПОРИ” Євген Золотарьов. Поки міські та народні обранці намагалися у своїй “рутинній” праці дійти конструктиву, народні маси забавлялися періодичними включеннями музики, яка переривалася, власне, закликами до конструктиву із сесійної зали та час від часу “слово брали” лідери “ПОРИ”.

            Не будемо тішити своє самолюбство, але представників “ПОРИ” все-таки було найбільше, а “Молода ПОРА” з’явилася перед лицем влади у кількості бл.60 душ. Окрім пористів “на барикади” прийшли представника “ОПОРИ”, “Нашої України”, “Свободи”, ну і БЮТ, звичайно.

            Загалом, доки там у Верховній Раді шановні народні депутати прикривали сором ганьбою, блокуючи усе, ледь не до WC, місцеві райці на чолі з міським головою та лідерами фракцій приймали шестигодинні пологи чергового народженого в муках рішення, “Молода ПОРА” та “ПОРА” поклали квіти до пам’ятника Т.Г.Шевченку та й розійшлися собі із почуттям виконаного громадського обов’язку, тобто проявивши позицію активного контролера за діяннями влади.

            Мабуть, незважаючи на морози, які ще ніби-то чекають нас попереду, весна усе-таки буде спекотною та багатою на політичні несподіванки. Отже, сподіваємося на весну і як казав кризовий лідер інтерпретуючи твочість Ф. Достоєвського –  усе буде “красота”.

Автор: Наталія Мельник