Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Поки що такі ж сумнівні як і у руху «Народна самооборона». Інша річ, що «Народна самооборона» знаходиться на певному підйомі, хоча рейтинг потенційної політичної сили, яку очолює Юрій Луценко, не набагато відрізняється від рейтингу партії «Пора», а «Пора» зараз знаходиться на спаді. В цьому є головна різниця між ними.

Я б не перебільшував зараз ці події, які відбулися в «Порі». Фактично це з`ясування особистого конфлікту між Золотарьовим і Каськівим. Крім того, дійсно є політична дискусія навколо того, чи зберігати «Пору» як самостійного суб`акта, щоб потім використовувати цю самостійність в процесі створення якогось нового широкого політичного об’єкту, чи розчинятися в новому політичному русі, який очолюватиме Юрій Луценко. Я думаю, що тут є питання і політичні, і фінансові, і особистісні”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Найкращі перспективи у «Пори» були відразу після «помаранчевої революції». Але тоді «Порі» слід було відразу переходити в опозицію як до Януковича, так і до Ющенка. Своїм шансом тоді партія не скористалася. Після відставки з посади голови Уряду Юлії Тимошенко, цю нішу зайняв БЮТ. Саме через помилки позиціонування «Пора» і не змогла потрапити до Верховної Ради, а шкода, бо змогла би привести туди наймолодші і найпрогресивніші кадри. Тепер же «Пора», певною мірою, вже втратила політичний драйв, і як одноосібний гравець експертами не розглядається. Якщо внутрішньої реорганізації «Пори» не відбудеться, то в неї буде єдиний шлях-приєднуватися до більш потужних гравців”.

Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Никаких. Пройти самостоятельно в Парламент она не сможет. Она может только присоединиться к одной из политических сил: к «Нашей Украине» или к БЮТ. Если же пойдет самостоятельно – перспектив нет”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я думаю, что партия «Пора» имеет еще какие-то перспективы. Но они воспринимают политику как некое поле для экспериментов и самолюбования – это самая большая ошибка «Поры» еще на тех выборах. У них наблюдается склонность к случайным связям и резким движениям. В этой ситуации им кажется, что это и является новизной. На самом деле украинцы не любят, когда люди не знают, а тем более политики, ради чего они вступают в союзы или ради чего они бросаются в бой. Отсюда такое двойственное отношение к партии «Поре». С одной стороны, как молодая организация, представляющая молодые политические силы, они могут быть привлекательными для общественного электората, а с другой стороны, шатания настораживают население и делают их малоперспективными”.

Олексій ГАРАНЬ (професор політології НаУКМА, Школа політичної аналітики):

„Не абсолютизуючи ролі «Пори» в помаранчевій революції, зазначимо, що вона була важливою не тільки на етапі революції, а і після її перемоги, адже претендувала на роль хранителя цінностей Майдану, контролера за діяльністю влади, критикуючи діяльність тих демократів, які опинилися при владі.

На жаль, «Пора» не змогла розвинути свій успіх. Спочатку - поразка на парламентських виборах, Каськів логічно склав повноваження голови. Новий лідер, Євген Золотарьов, був достатньо харизматичним і водночас прагматичним. Логічною є і підтримка «Порою» «Самооборони». Якщо ж те, що відбувається в «Порі», згідно з недавніми повідомленнями, правда, це показує, на жаль, що партія іде шляхом інших демократичних сил, а саме розколів, пов»язаних з боротьбою за владу, доступом до ресурсів, незадоволеними амбіціями. Якщо тенденція підтвердиться, це може призвести до маргіналізації проекту”.

Юрій ЯКИМЕНКО (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„На мій погляд таке рішення продиктоване тим, що партія «Пора» побачила в «Народній самообороні» потенційного конкурента в боротьбі за спільний електорат.

Якщо говорити про перспективи партії «Пора», то я бачу перспективи тільки в разі інтеграції цієї партії з іншими «помаранчевими силами». Як доводить досвід участі партій в парламентських виборах, для самостійної ролі у неї немає достатньої потужності. Перспективи «Пори» будуть залежати від обраного партійним керівництвом курсу. Якщо цей курс полягатиме в інтеграції з іншими партіями, чи в формі блоку, чи в якихось інших формах, то її перспективи будуть кращими. Її перспективи також будуть кращими, якщо вона не позиціонуватиме себе як відкритий конкурент «Народної самооборони», і ці дві сили будуть працювати як взаємодоповнюючі”.