- Чим місту загрожує чергове невиконання бюджету розвитку?

- Я не декларував би настільки категорично, що бюджету розвитку не виконують, хоча є перестороги, чи виконають його в закладеному обсязі. Це зумовлено двома моментами. Перший із них, політичний, пов'язаний із випуском облігацій місцевої позики. Нині вже сформовано комісію з пошуку андеррайтера. Сподіваюся, до кінця місяця процедури завершать і надійде перший транш у розмірі 50 млн. , Чи випустять другий транш - це вже під питанням. Щодо наповнення бюджету розвитку через продаж землі та нерухомості, то це вже більш дискусійне питання. З одного боку, для виконання бюджету це майно потрібно продавати. А для довгострокових перспектив було б доцільніше здавати об'єкти в оренду. Але думаю, що компроміс десь посередині. Водночас щодо довгострокових перспектив, разом із земельними операціями - варто також задуматися над питанням розширення території Львова, наприклад, шляхом долучення до нього Пустомитівського району. Але якщо повернутися до бюджетних питань, то є й другий бік медалі - це ефективність використання коштів бюджету розвитку, адже все-таки вони не повинні йти на поточні ремонти житла.

- Хто може бути зацікавленим у муніципальних облігаціях міста?

- Думаю, їх усі викупить одна організація. Нині в муніципальних облігаціях зацікавлена велика частина банків, оскільки вони можуть розміщувати в державних облігаціях свої активи. Є ж різниця - чи скерувати ці гроші на резервні рахунки в Нацбанку, чи вкласти їх в облігації, які в такому разі працюють на банк, адже місто є надійним емітентом.

- Наскільки поширеним і вигідним є випуск таких облігацій?

- У світі він є поширеним. На жаль, українці можуть зробити погану з будь-якої доброї справи, напевно, мінуси ментальності. Є негативний досвід в Одесі, але я не сказав би, що це правило, радше виняток.

- Якщо повернутися до довгострокових перспектив. Подальший розвиток міста виглядає розмитим - пропонують і концепцію "Львів - туристична Мекка", і інноваційний центр... Чи залежить від цієї стратегії формування міського бюджету?

- Як показує світова практика, місто таких розмірів, як Львів, не може вижити суто на сфері послуг, виключно на туризмі. Залучити мільйон людей до сфери послуг просто нереально. Що б там не говорили, суто туристичними можуть бути тільки маленькі міста, як Трускавець чи Моршин. Наприклад, відомий Зальцбург, туристичний центр Австрії - невелике місто. 20 років тому Львів мав свою ідею, стратегію та напрям розвитку, а саме: високотехнологічне приладобудування та наукові інновації. Нині його безповоротно втрачено як науковий центр. На жаль, наукові заклади, які залишилися, не гарантують наукового потенціалу, науково-дослідні інститути можна перелічити на пальцях. Назви всіх промислових підприємств можна написати на маленькому аркуші паперу. Можливо, для екології закриття промислових підприємств -позитив, але виникає велика проблема для влади. Дуже масово розвивається житлове будівництво, ми перепрофільовуємо старі заводи під житло, але де працюватимуть люди -незрозуміле. Один із нових прикладів - знищення як підприємства мехсклозаводу на вулиці Шевченка, де спроектовано будівництво житлового кварталу на 18 тисяч мешканців. Якщо ви запитували про концепцію Львова в майбутньому, то я бачу його майбутнє в розвитку логістики та дистрибуції. Деякі консалтингові фірми пропонують такий сценарій, як у Вроцлаві, - стати містом переговорів. Також пропонують варіант розвивати інноваційні технології, як у Любліні. Але, на мою думку, оптимальним е зазначений варіант. Наразі немає виробленої громадськістю єдиної концепції, як і єдиної концепції мерії. Гадаю, спільна підготовка до Євро-2012 допоможе викристалізувати її. Власне, до цієї підготовки залучать щонайменше 90% городян, до дискусії залучать дуже багато думок - і легше буде знайти раціональне зерно.

- Затверджено велику кількість програм, які мають вирішити проблеми широкого профілю - від туризму до дитячих майданчиків. На вашу думку, схема "програма - залучення коштів" є дієвою? Чи все-таки пора реформувати цей взаємозв'язок?

- Запропоновано два способи фінансування громадських ініціатив. Перший механізм діє давно, придуманий не сьогодні, він працює на загальнодержавному рівні. Це різноманітні програми, на які передбачено бюджетні кошти й котрі співфінансують із місцевого та державного бюджетів. Кошти, закладені на місцевому рівні, є суто символічними. На жаль, ці програми практично безрезультатні. Реально виконують і фінансують лише програми у сфері екології та соціального захисту. Нині розглядаємо шлях грантового фінансування громадських ініціатив, коли частину коштів надає міська рада, а іншу частину шукає сама організація - або в держави, або в грантодавців. Цей варіант мені подобається тому, що закладається можливість конкуренції між організаціями, які хочуть отримати право на фінансування свого проекту. Цього року міська рада запровадила новий механізм дотування громадських організацій. Коли не встановлюють пільг на оренду їхніх приміщень, а організації отримують "живі" кошти.

- Також активно обговорюють ідею реформування комунальних підприємств...

- Нині на обліку в міській раді - 137 комунальних підприємств. На мою думку, яку водночас підтримує комісія економічної політики, їх має залишитися щонайбільше десяток, наприклад, ті самі ЖЕКи повинні повернутися до статусу бюджетних установ. Тому що сама суть роботи підприємства - це отримувати прибуток, а наші ЖЕКи жодного прибутку не приносять, є дотаційними, крім того, місто не має наміру наживатися на мешканцях.

Але повернувши ЖЕКам статус бюджетних установ, у них треба забрати такі функції, як прибирання вулиць, латання труб, ремонт кранів тощо. Це має робити лише приватний сектор, малий бізнес буває вигідним тільки приватним, у комунальній сфері він рентабельним бути не може. Доки всюди створять товариства співвласників, так звані ОСББ, ЖЕКи будуть транзитерами коштів. Після можливої зміни статусу ЖЕКи можуть перебрати на себе функції соціального захисту, там повинні працювати люди, які знають усіх, хто мешкає в них на території, і знають, хто чого потребує. Крім того, в ЖЕКу має бути адміністративна міліція, також там мають залишитися паспортисти. Водночас така міні-реформа мала б вирішити частину питань щодо якості робіт, які виконують ЖЕКи. Наприклад, двірнички, які є в штаті ЖЕКів, отримують мінімальну зарплату, ну, і якість їхніх послуг відповідна. Приватне підприємство плати-тиме зарплату в декілька разів вищу, можна залучити кредити, купити техніку й автоматизувати їхню роботу. Сектор клі-нінгових фірм, очевидно, теж має свої пропозиції.
До того ж, при кожному управлінні міської ради є своє кишенькове комунальне підприємство. Наприклад, при управлінні архітектури таких два, вони звичайні недобросовісні конкуренти на ринку -передусім, розташовані за адресою площа Ринок, 1 і мають безпосередній доступ до інформації та посадовців. Йдеться про розробку архітектурних проектів, що у Львові могли б робити багато організацій. Іще в управлінні архітектури отримання викопіювання, (фактично ксерокопії з карти інженерних мереж), що потрібно для будь-якого проектного бюро, воно проходить через комунальне підприємство. Можливо, ця ксерокопія й мала б бути платною, але ксерокопія формату А4 не мала б коштувати 160 грн. Однак працівники будь-якого комунального підприємства категорично не сприймають якихось змін, і не в останню чергу тому, що бояться за своє майбутнє. Найкраще прийти на дев'яту годину і вийти о шостій, за цей час переклавши папку з одного кута стола в інший.

- Якими бачите перспективи великих комунальних підприємств, як-от: "Львівводоканал", " Львівтеплоенерго ", "Залізничнетеплоенерго"?

- Наша комісія схиляється до думки, що в будь-якому разі мережі не повинні перейти в приватні руки, вони мусять бути тільки комунальними. Ми вже маємо гіркий досвід із "Львівобленерго", чиї мережі є в приватній власності. "Львівтеплоенерго" та "Залізничнетеплоенерго" мають бути тільки постачальниками тепла. Щодо форми самої організації, то я найбільше схиляюся до концесій. Інші механізми не настільки яскраво представлені. Можливо, місто і в стані залучити кошти на модернізацію, але, крім коштів, потрібні і технології. Я думаю, більшість мешканців не цікавить, хто сидить у кріслі керівника "Львівтеплоенерго", хто є власником чи управителем, їх турбує лише те, чи є тепла вода та чи гарячі батареї, ну і, звісно, вартість цих послуг.
Розмовляла Вікторія Петрущак

Львівська газета  15-17.06.07  №101(171)