Володимирові Квурту пасує бути без краватки та із запаленою цигаркою у руці. Втім, найчастіше секретаря Львівської міської ради нам доводиться бачити в офіційному одязі. Сьогодні Володимир Леонідович у робочій відпустці, хоча відпочивати йому навряд чи вдасться - пан Квурт очолює міський виборчий штаб блоку демократичних сил НУ-НС та Львівську обласну організацію "ПОРА". Тому не важко здогадатися, чим саме займатиметься політик "на відпочинку". Втім, минулої п'ятниці свій перший день відпустки пан Квурт розпочав майже з неофіційного спілкування з "Поглядом".

— Володимире Леонідовичу, цієї весни журналістське опитування, яке провела наша газета, визнало вас одним із найсексуальніших політиків Львівщини. Як ви почуваєтеся у цій ролі?

- Враховуючи те, якими епітетами сьогодні характеризують українську політику, то словосполучення цього поняття зі словом "сексуальний" звучить досить непривабливо. А почуваюся я прекрасно.

- Які епітети підібрали б ви особисто?

- Я думаю, що політика вже давно заслуговує на те, щоб, нарешті, оцінювати за справами, за реалізацією обіцянок, а не лише приковувати увагу до політиків з огляду на їхню поведішд' чи зовнішній вигляд

- Як ви взагалі ставитеся до усіляких рейтингів, конкурсів?

- Насамперед я це сприймаю як щось таке, що може бути цікаве чи необхідне. Інакше ці рейтинги не проводили б і не публікували. Зрештою, цим користуються і самі політика

—Я кажу не лише про політичний аспекти

- Безперечно, конкурси також цікаві, та коли ми говоримо про серйозні якісні дослідження, то вони потрібні для роботи: чи це стосується виведення якогось продукту на ринок, чи це стосується ухвалення важливого суспільного рішення.

— Вам доводилося брати участь у конкурсах, які входять у категорію несерйозних?

- Я тривалий час займався спортом, тому доводилося брати участь у спортивних змаганнях. А займався я греблею, плаванням, штангою, стрільбою. У школі брав участь практично у всіх шкільних вечорах, здебільшого, у ролі ведучого.

Я навчався у трохи інакший час, ніж сьогодні. Такі конкурси, як "Містер школи", "Містер класу" з'явилися значно пізніше, з відкриттям "залізної завіси", шли ми зрозуміли, що шкільне життя багатше на розваги та цікавіше у спілкуванні, аніж партійні агітки КПРС. Я ніби недавно вчився у школі, але на той час навіть дискотека мала доволі ідеологізований характер. Пригадую, ми з однокласником Сашком Романишином намалювали стінгазету, і мали клопіт з директором через те, що деякі намальовані зірки, які виявилися з різною кількістю кутів, чомусь збіглися з сіоністським знаком. А загалом, шкільні роки щодня вирували подіями - конкурси у класі, конкурси у коридорі на перерві, де кожен демонстрував усе, на що він здатен Починаючи від залицяння до дівчат, закінчуючи бійкою.

- Можливо, усе наше життя - це і є суцільний конкурс, де ми намагаємося бути хоча б не гіршими за інших?..

- Це закладено у природі людини, коли ти прагнеш продемонструвати першість. Як сказав класик, життя - це гра, хтось краще виконує свою роль, хтось гірше. Але, напевне, потрібно розуміти, що кожній дії повинна передувати ціль. Тобто шли ти усвідомлюєш, що живеш, то треба розуміти, заради чого. Коли намагаєшся визначити ціль, то повинен щонайменше бажати досягти її. Адже у багатьох мрії залишаються фантазіями. Лише для небагатьох вони стають життєвим кредо, але для декого вони залишаються мріями.

- Яка ваша найбільша мрія ужитті?

- На кожному етапі життя ти формулюєш для себе певне завдання, воно випливає, звичайно, ще з дитячих бажань, і ці бажання бувають різні. Познайомитися з красивою дівчиною - це теж бажання, для когось мрія. А якщо з нею ще хочеться одружитися, то це вже завдання, яке треба виконати.

-Я бачу ви одне своє завдання вже виконали (на безіменному пальці правої руки Володимира Квурта красується тоненька, але добре помітна обручка).

- Я задоволений результатом. У мене прекрасна дружина і чарівні діти.

— А чим займається ваша дружина?

- Вихованням наших дітей. Донька успішно продовжує навчання у другому класі школи святої Софії. Із захопленням відвідує бальні танці. А цього літа ще й навчилась грати у великий теніс. Вона в мене велика мрійниця та акторка.

Сину лише чотири роки та вже сьогодні він атракційний згусток енергії. Ступив на дорогу пізнання світу через призму дитячого скепсису та вічного ЧОМУ? (усміхається)

- Чи доводилося вам закохуватися у школі?

— Я - людина, яка швидко захоплюється, і, безперечно, у школі були дівчата, багатьох з яких я пам'ятаю до сьогоднішнього дня.

- Але ж із часом у всіх нас починаються сімейні будні. Як не втратити подружжю молодечої захопленості один одним?

—Ми прекрасно розуміємо, що тільки у казках чи лотереях люди виграють мільйона Життя набагато складніше, і для того, щоб досягти якихось вершин, фінансової стабільності, потрібен час. Необхідне усвідомлення, що для цього треба вчитися, працювати, часто забираючи час у родини, дітей, у своєї сім'ї. Але усвідомлення того, що в інший спосіб не досягти бажаного результату, має бути у двох сторін: і в дружини, і в чоловіка. Є випадки, коли дружина будує успішнішу кар'єру, а це теж вимагає належного сприйняття чоловіком. Тому в цьому випадку взаєморозуміння та підтримка одне одного у сім’ї відіграє чи не найважливішу роль.

— Виходячи з власного досвіду, що б ви порадили іншим чоловікам для збереження сімейного щастя?

- Давати поради своїм потенційним конкурентам, знаєте, якось не виправдано (сміється). Хоча, я думаю, що необхідне внутрішнє усвідомлення того, що цей вибір є правильним, як і відповідь на питання, чи ти хочеш дітей від цієї жінки, і чи ти дійсно хочеш наступні роки прокидатися і бачити її поруч без цікавої газети.

—Ви згадували про потенційних конкурентів. Йдеться про те, що ви ревнивий чоловік?

- Я себе так не оцінюю.

-У школі ви займались греблею, у студентські роки вчилися на інженера-електрика, потім займалися бізнесом, після чого потрапили у політику. Як почуваєтесь у різних галузях

- Мій батько вважав, що людина має бути розвинена різносторонньо. Коли вона робить свій вибір, то повинна докладати зусиль, аби стати фахівцем. Але для того, щоб почуватись комфортніше у цьому світі, необхідно володіти знаннями широкими та різнобічними і робити трішки більше, аніж цього від тебе вимагають.

Я закінчив політех за спеціальністю автоматика і телемеханіка, за фахом інженер-електрик Начебто вдалий початок кар'єри, враховуючи, що ця спеціальність була тільки у трьох ВНЗ тодішнього СРСР, і отримати можливість скерування ВНЗ у спеціальні закриті інститути чи на відповідні військові підприємства, які на той час давали доволі хороше фінансове забезпечення. З іншого боку, реалізація наукових напрацювань, захист дисертації. Все це давало можливість залишитися у Підмосков'ї, але треба було якось забезпечувати сім'ю, і я пішов працювати технологом на львівський "Мікроприлад".

Часи змінювалися, я опинився у малому бізнесі, потім зацікавили соціальні проекти, суспільне життя. Зрештою, будинок на проспекті Шевченка, 23 (колишня редакція "Пост Поступу") у Львові відомий багатьом. Адже до нього були дотичні багато відомих політиків та журналістів: Сашко Кривенко, Ігор Копестинський, Маркіян Іващишин, Гія Гонгадзе, Тарас Стецьків та багато інших. Тут можна називати і називати. Це було дуже цікаво, відповідало моєму внутрішньому прагненню.

Я продовжував займатися бізнесом, бо усвідомлював, що на той час менеджмент мені більше імпонував через певні розчарування.

- Сьогодні вам доводиться бути менеджером у міській раді?

- Ви влучно помітили, адже саме так я і оцінюю свою посаду. Це справді менеджмент; але іншого ґатунку, тому що потрібно враховувати інтереси міста, і намагатися скомунікувати настрої як депутатського корпусу, так і міського голова А саме консолідована позиція забезпечує ухвалення якісного рішення, в цьому мені на допомогу приходить управлінський досвід

— Ви вважаєте, що політика - це вдале продовження вашої кар'єри? Припускаєте повернення у бізнес?

- У нашому житті взагалі щось припускати - це невдячна справа. Приходить час, коли ти безпосередньо маєш справу із законами, із конкретною системою, усвідомлюєш, наскільки вона є неефективна і вимагає виснаження у багатьох підприємців. А це гальмує розвиток і призводить до усвідомлення того, що необхідно втрутитись.

Міська рада у плані місцевого самоврядування дає певний досвід. Адже ми також живемо у цьому місті, розуміємо проблеми з дорогами, переповненими маршрутками, водою та інші незручності, з якими сьогодні живуть львів'яни.

Особливо, коли володієш знаннями, досвідом та бажаннями, з'являється переконання того, що ти можеш це змінити на краще.

—Коли ви отак говорите про досвід від спілкування з іншими людьми, зустрічі  нагадуєте мені трохи міського голову. Нещодавно Андрій Іванович так само сидів напроти мене без краватки і говорив майже ті самі слова. Вам не здається, що якщо люди деякий час працюють разом, піклуються, вони починають не те, щоби уподібнюватися, але стають схожими один на одного?

- (Після глибоких роздумів). Мене вперше порівняли з Андрієм Садовим. Але я думаю, що якщо йдеться про щось хороше, то порівнювати людей - не гріх.

Розмовляла Юлія КУХАР

КОМЕНТАР ДЛЯ "ПОГЛЯДУ":

Володимир ПРНЯК, депутат Львівської міської ради, УНП:

"Володимир Квурт - це насамперед людина сильна, цим він мені дуже симпатичний. Думаю, що таким має бути справжній чоловік. Це також людина слова, людина, яка завжди дотримується своєї позиції і своєї лінії. Безумовно, йому ще потрібно попрацювати, оскільки він займається політикою півтора роки, можливо, це не дуже багатий досвід. Але в нього є першочергові для політики риси у хорошому розумінні".

Артем ХМИЗ, депутат Львівської міської ради, "ПОРА":

"Володимир Квурт - розумна і доброзичлива людина, яка завжди намагається досягнути поставленої мети і має хороші лідерські здібності. Він ніколи не ігнорує іншої думки, завжди прислухається до

 
 
 Новий погляд, 07.09.2007