«Хай маленькими кроками, але кожен із нас має можливість змінити таку ситуацію. Треба хотіти цього і робити спроби”, - сказав собі депутат Львівської обласної ради Богдан Кук і висунув оригінальну, хоч і дещо ризиковану, як на наш погляд, ідею про те, як постать Романа Шухевича може зблизити жителів “двох Україн”. Він вирішив запропонувати студентам архітектурних факультетів східноукраїнських вузів попрацювати над проектом меморіалу воякам УПА та пам’ятника Роману Шухевичу, які мають постати у Трускавці, і створити преміальний фонд, з якого старання молодих талантів будуть відзначені матеріально. Детальніше про цю ідею в розмові з її автором.

Богдан КУК: схід
і захід об’єднає історія

- Пане Кук, ви впевнені, що ваша ідея з конкурсом на кращий проект пам’ятника Роману Шухевичу серед східноукраїнських студентів послужить саме справі об’єднання сходу і заходу, а не навпаки викличе чергову хвилю спротиву?

- Я впевнений: неприйняття і спротив є не так усвідомленою позицією щодо діяльності УПА, скільки наслідками незнання усієї історичної правди. Люди, які намагаються донести цю правду до сходу України, діють, як на мене, дуже агресивно й упереджено. Це викликає лише ще більший спротив. Моя ідея полягає в тому, що коли ми оголосимо конкурс на проект пам’ятника, підкріпимо його гідним преміальним фондом, то тим самим вмотивуємо студентів до самостійного заглиблення в тему визвольної боротьби українців під час Другої світової війни. Коли молоді люди з Донецька чи Луганська дізнаються, що генерал Чупринка зібрав навколо себе та навколо ідеї української державності направду інтернаціональну армію, де пліч-о-пліч воювали і західняки, і східняки, і вірмени, і росіяни, і румуни, і євреї і кого там тільки не було, почнуть змінювати свою думку про цю історичну постать.

- Чому цей пам’ятник і меморіал має постати саме у Трускавці?

- Місце вибрано невипадково. Трускавець – курортне місто, в якому відпочивають багато людей саме зі сходу України. Ми, разом із колегою по партійній роботі, головою трускавецької організації “Пори” Юрієм Яворським, плануємо не лише ініціювати перед депутатами тамтешньої міської ради зведення пам’ятника Роману Шухевичу, а й організувати розповсюдження серед відпочивальників інформаційних листівок “Пора знати історію”. У цих листівках ми хочемо, по-перше, розповідати про історичні факти з діяльності УПА, а по друге – про життєві історії людей, які виборювали українську незалежність. Заакцентуємо на тому, щоб роздобути досі закриті відомості про тих вояків УПА, які родом не із Західної України, а зі Східної і цим нагадаємо людям, що за Збручем жили не менші українські патріоти, які у Другу світову теж клали своє життя за справу української державності.

- Скільки становитиме премія, яку обіцяєте за кращий проект пам’ятника Шухевичу, і звідки візьмуться гроші, у тому числі і на спорудження пам’ятника?

- Пропоную створити Фонд підтримки цього проекту і забезпечити фінансування премії та побудови меморіалу і пам’ятника у Трускавці за рахунок доброчинних внесків. Гадаю, така форма фінансування буде ефективною, оскільки я вже зараз маю згоду кількох львівських підприємців докластися до цієї справи. У нас є чимало людей, які небайдужі до цієї проблематики, людей, що хочуть допомогти. Їм тільки треба пропонувати щось адекватне, а не чергові акції “для галочки”. Це видно було хоча б із тих речей, які організовувалися до 100-ліття Романа Шухевича на Львівщині. Наша партія, зокрема, на 50 відсотків профінансувала роботи із зведення пам’ятника в Оглядові Радехівського району, який відкрився у липні. У жовтні в селі Грімному Городоцького району відкриється музей Шухевича, і теж не без нашої допомоги. Є речі, які потребують не так грошей, як бажання робити щось корисне. Ще у 2000 році було знято художній фільм “Нескорені” — це правдива історія життя генерала Чупринки. Але цей фільм мало хто бачив, і ми організували його показ у школах Трускавця, Жовківського району, Радехова та Яворівщини. Ми привозили у села свій екран, своє обладнання і демонстрували фільм замість уроку історії. Це було для дітей і цікаво, і пізнавально.

- Цікаво, коли історія подається цікаво...

- Власне про це йдеться. Мені розходиться на тому, щоб навіть той пам’ятник Роману Шухевичу у Трускавці не став черговим бовваном посеред площі. Цей пам’ятник має бути сучасним, авангардово оформленим, близьким за своїм виконанням до нинішньої молоді, до її смаків і розуміння мистецтва. У тих листівках “Пора знати історію” ми теж хочемо подавати не просто сухі факти про історичні події, а розповідати про життя УПА через призму людських емоцій, вчинків. Нагадаємо, про те, що Роман Шухевич був одним із двох власників першої в Галичині рекламної фірми “Фама”, з прибутків якої фінансувалася діяльність ОУН. Ця фірма була відома своїми оригінальними підходами до роботи у всій Європі. Цим вона близька нашій “Порі” з її нестандартними акціями.

- Наприклад?

- Одного разу у тамтешніх львівських газетах з’явилося оголошення про те, що молода жінка хоче покінчити життя самогубством і такого-то дня о такій-то годині стрибне з даху готелю “Жорж”. У зазначений день під “Жоржем” зібралося багато народу, і вони справді стали свідками падіння жінки, але не живої, а манекена із логотипом фірми “Фама”... Як би зараз сказали, Роман Шухевич мав креативне мислення.

- Пане Богдане, очевидно, вам особисто цікаво заглиблюватися в усі ці теми. Не можу не запитати, чи не походите ви з родини одного із найближчих соратників Шухевича, останнього Головного командира УПА Василя Кука і чи не цим пояснюється ваша особлива активність у справі визнання ролі УПА та належного вшанування пам’яті її бійців?

- З генералом Василем Куком ми лише однофамільці. Але важко знайти хоч одну галицьку родину, якої б не торкнулася історія УПА. У хаті моєї бабці у Кам’янці-Бузькій друкували агітаційні листівки для армії Шухевича, багато хто з нашої родини були зв’язковими. Але справа навіть не в цьому. Інформація про діяльність УПА, про її цілі тривалий час замовчувалася і викривлювалася. Якщо молодше покоління і знало якусь частину правди, то лише від своїх дідів чи бабусь. Часто, однак, ці знання не передавалися старшими молодшим, бо люди боялися розповідати дітям те, за що Радянський Союз кидав у тюрми і висилав до Сибіру. Так, у нас навіть у Західній Україні виросло ціле покоління, для якого ця сторінка історії України не існує, не кажучи вже про схід, де УПА несправедливо сприймається як щось чуже. Але ми чуємося у силі виправити цю ситуацію. Неупереджена подача фактів історії перетворить її на фактор об’єднання, а не розколу.

Розмовляла Катерина БАРТОШЕВСЬКА.