Львівська обласна організація Громадянської партії "Пора"

– Пане Олеже, чому саме у Грімному?
– Після Княгиничів, де була штаб-квартира провідника УПА, 1947 року Шухевич перебрався до села Грімне, у плебанію при храмі. Ми випадково дізналися про це від районних депутатів – лише 2006 року про криївку стало відомо громадськості зі слів іще живої зв’язкової Дарії Гусяк. А коли побачили, в якому стані перебуває приміщення, вирішили його відновити.
Плебанія була в запущеному стані, але коштів село не мало. Ми зацікавилися цією ідеєю, створили ініціативну групу, до якої увійшли сільський голова Володимир Шандра, отець Василь Дурда, директор школи Григорій Голубник, а також районні депутати.
– І яким було пристанище Романа Шухевича у Грімному?
– Підпільний штаб розміщувався під підлогою в самій плебанії – громадській будівлі, де мешкав священик. А вона розташована біля дерев’яної церкви Преображення Господнього XVIII століття. Криївка була засипана, залишився лише отвір. Ми відкопали його, відновили. Плебанію тепер відремонтовано, відреставровано дах, стіни, підлогу. Будинок, можна сказати, підняли з руїн. Ми вирішили зберегти автентичність споруди.
Було надзвичайно приємно бачити, як дітлахи з пензлями фарбують дахівку, шукають і миють стару черепицю. І що найзнаковіше – відновилася давня традиція сільської толоки. Зібралися жінки, діти, і вони робили все це власноруч. Це об’єднало громаду, дещо розділену за релігійною ознакою. Незважаючи на те, що плебанія – греко-католицька, долучались і православні. Є наочний приклад того, що така справа об’єднує та сприяє згуртуванню.
Сама криївка була невеликою, меншою, ніж та, яку ми зробили. Ми збільшили розміри, щоб відвідувачі змогли зрозуміти побут. Криївку створювали, щоб упродовж нетривалого часу перечекати облаву, це не був бункер або схрон. Віддушина виходила в пічку, щоб повстанці могли дихати. Вміщувала трьох людей. Після того, як криївку виявили, енкавеесівці засипали її, але отвір у бетонній підлозі залишився, завдяки чому і вдалося відновити її.
– Розкажіть, будь ласка, про історію перебування у Грімному штабу командира УПА.
– Після розконспірування штаб-квартири командувача у Княгиничах вирішили створити в цьому селі підпільну штаб-квартиру. Нею опікувалися зв’язкова Дарія Гусяк зі своєю мамою. Вони перейшли на нелегальну роботу й переїхали з Трускавця до Грімного. 1947 року штаб почав функціонувати.
Однак генерал Роман Шухевич перебував у ньому не дуже довго, бо прикрий випадок розконспірував цю штаб-квартиру. Під час облави до приміщення зайшов дільничний міліціонер, аби перевірити документи, а охоронці не встигли сховатись у криївці. У перестрілці було вбито дільничного міліціонера, тож підпільці мусили покидати село.
Цікавою є й історія втечі. Повстанцям допоміг урятуватися місцевий мешканець Андрій Гузьо, який і нині живе тут. Він вивозив гній на поле. Саме у гною сховалися повстанці й таким чином минули облаву. Завдяки пану Гузю врятувалися дві зв’язкові та два охоронці Шухевича.
– Чи були якісь репресії проти села після того, як влада виявила штаб-квартиру?
– Багатьох селян вивезли. Проте слід зауважити, що для штаб-квартири обирали населені пункти, де не проводили активних бойових дій, у спокійних і тихих місцях.
– У чому особливість цього музею Романа Шухевича?
– Цей музей створюємо за інакшим принципом, аніж інші. Тут усе роблять за кошти людей, небайдужих до ідеї, які люблять Україну не тільки до глибини серця, а й до глибини своєї кишені. Бюджетних коштів на його створення не залучено, і це мене трохи здивувало. Вирішили зробити все власними силами, силами громади – і нам удалося. Щоправда, долучилась і влада, зокрема, Городоцька районна адміністрація допомогла фінансово.
Експозиція вигідно відрізняється від інших музеїв такого рівня. Все зроблено на якісному рівні, буде застосовано звукові, шумові ефекти, які приваблюватимуть і старших людей, і дітей, і молодь. Це є дуже важливим аспектом національного виховання.
Експозицію виготовляють методом фотодруку на банерах, відновили інтер’єр сільської хати – бамбетлі, давні шафи. Бібліотека музею – книжки, видані в 1950-1970 роках, є архіви УГВР, Антибільшовицького блоку народів, документи. Можливо навіть проводити при музеї дослідницьку наукову роботу.
Однак це лише перша черга музею, адже він розширюватиметься. Експонатів у нас назбирується все більше й більше. Тож отець Василь Дурда віддасть музею ще частину плебанії.
Під підлогою, у самій криївці, хочемо відновити тогочасну атмосферу, показати побут тих, хто там переховувався, – охоронців, самого Шухевича. І дуже важливо, щоб у звуковому супроводі перебування людей у криївці, де є муляжі зброї, автомати, медична сумка, радіо, лежанка, сінник, відновили той дух, аби відвідувачі відчули, як відбувались облави. Це буде так: у криївку спускатиметься група школярів, тоді вимкнуть світло, закриють люк. І вони чутимуть тупіт, постріли, гавкання псів, звуки дій енкавеесівців, які перевертають речі. Це має перенести відвідувачів в атмосферу того часу.
Отже, це буде не просто музей, де щось наліплено, тут якісно інший рівень до висвітлення епізоду з життя Романа Шухевича. Це дуже важливо. Ми не хочемо зробити черговий мертвонароджений проект, він буде живим і цікавим для молодого покоління. Є домовленість із районними закладами освіти: уроки національного виховання не обмежуватимуться шкільними класами, дітям не просто розповідатимуть про ці події – учні матимуть наочний приклад.
– Чи важко було збирати експозицію?
– Ні, люди приносять, я особисто передав музею 10-15 книжок, зібраних за кордоном і в Україні, частину з них мені подарувала Ярослава Стецько. Експозицію збираємо силами громади: і муляжі зброї, й тогочасні матеріали. У нас є унікальна автентична листівка – привітання українських повстанців із Різдвом Христовим, адресована селянам, виконана в техніці деревориту. За зберігання такої листівки отримували 15-20 років таборів. Здавалося б, маленький клаптик паперу, а за нього – величезна кара. І люди не боялися зберігати це як пам’ять про ті часи, коли УПА боролася за незалежність України.
Є ентузіасти, які готові працювати, розширювати експозицію. Крім того, тепер влада зацікавилася музеєм і почала сприяти. Вдячні керівництву облавтодору. На наше прохання вони встановили вказівники, щоб люди бачили, куди і як доїжджати. Адже музей розташований за 40 кілометрів від Львова. Однак розташування доволі цікаве – між трасами Київ-Чоп і Львів-Ужгород. Вказівники вже є. Понад те, тільки-но їх встановили, почали приїжджати люди й цікавитися музеєм.
– Яким чином маєте намір пропагувати музей? Адже не секрет, що, до прикладу, про музей-садибу Романа Шухевича майже на території Львова в місті мало хто знає...
– Без сумніву, недоліком таких музеїв є слабка пропаганда. Домагатимемося, щоб його включили у програми туристичних фірм.
Однак головне – це, власне, шкільна молодь. Патріотичне виховання мало б відбуватися на основі зрозумілих, очевидних речей, а не просто за розповіддю вчительки. Школи району долучатимуться, з ними ми вже домовилися, сподіваюся, долучиться й область.
Тим, хто відпочиватиме в Трускавці, Моршині, пропонуватимуть відвідини музею в рамках відпочинку.
– Коли відкриєте музей Романа Шухевича у Грімному і нарешті можна буде його відвідати?
– Планувати відкривати 13 жовтня, але через перенесенням дати відкриття пам’ятника Степанові Бандері з 14-го на цей день мусили посунути відкриття музею на тиждень раніше,
7 жовтня. Ці заходи є маленькими ланками ланцюга у великій справі. Також сподіваюся, що 14 жовтня Президент таки підпише указ про визнання УПА воюючою стороною.
Ми хочемо зробити відкриття урочистим, запросимо зв’язкових, родичів Шухевича, побратимів. Це маленька подяка тим людям, які досі не отримали визнання від держави. Адже якби не їхня боротьба, невідомо, що було б із Західною Україною. Їхня боротьба була недаремною.
До речі, чимало партій хотіли долучитися до відкриття цього музею. Коли ж дізнавалися, що відкриття буде після виборів, то активність різко знижувалася, й вони просто зникали. Проте після виборів теж буде життя, 30 вересня – не останній день. Це має бути в нашому серці завжди. Хоча, можливо, й добре, що кон’юнктурні люди не долучилися. На відкриття таких об’єктів вони зазвичай приходять із прапорами, декларують підтримку. А ми вирішили, що на відкритті будуть лише державні прапори та прапори УПА. Не робитимемо це партійним піаром.
І ще одне. Вхід буде безкоштовним. Опікуватиметься музеєм місцева громада, хоча є плани районного керівництва включити його як філію районного краєзнавчого музею. Ми, звісно, не проти, але найважливіше, що є ініціатива громади. Бо без цього нічого не буде. Гадаю, в музею буде гарне майбутнє.
Розмовляв Богдан Юрочко