Пане Квурт, поїздка львівської делегації до США виявилася  досить резонансною. Щоправда, ЗМІ, які про неї писали, наголошували, в основному, на тому, що Ви побували на боксерському поєдинку за участю Кличка. Якою ж була ділова складова Вашої поїздки?

Поїздка відбулася на запрошення української громади м. Портленда. У півторамільйонному Портленді проживає близько 80 тис. українців, а всього у штаті Орегон, в якому розташоване це місто, нараховується понад 120 тисяч наших земляків. Портленд відзначається якісно організованою інфраструктурою, спокійним, виваженим укладом життя, високими показниками якості життя. Тому ми вважаємо, що налагодження зв’язків між Львовом і Портлендом будуть на користь нашому місту.  Такі відносини є взаємовигідні, взаємопотрібні і цікаві.

Під час зустрічі з мером Портленда з’ясувалося, що міська влада цього міста готова підписувати угоду про співпрацю зі Львовом за однієї  умови: якщо українська громада потребує цього. Це принципова відмінність у підходах до визначення пріоритетів міжнародної співпраці на рівні місцевого самоврядування порівняно з нашим містом, де часто такі рішення приймаються досить вузьким колом людей, без врахування інтересів виборців, без врахування реальних інтересів громади чи громадських об’єднань.

Які питання включатиме угода про співпрацю?

Питання, які піднімалися під час переговорів, стосувалися насамперед комунальних проблем. Портленд у цьому плані вигідно відрізняється від Львова. І нам є чому повчитися у портлендців. Зокрема, варто було б  запозичити відмінну від нашої технологію прокладання трамвайних колій – не шляхом укладання плит, як це робиться у нас, а монолітно-каркасне прокладання колії. Тобто вони не кладуть плити, а заливають суцільну платформу і вмонтовують у неї рейки. Це, по-перше, пришвидшує прокладання колії, по-друге,  - є надійнішим (все-таки плити мають властивість з часом „гуляти”, а бетон монолітний) і, по-третє, є дешевшим.

Друге питання, яке є актуальним для нашого міста – це боротьба з пилом. Клімат Портленда дуже подібний до львівського, його також називають містом дощів.

Щоб не допустити запилення, вони стараються, щоб у місті не було відкритих ділянок землі. Для цього ті місця землі, які не можуть бути закриті травою, вони покривають сумішшю грубих фракцій відходів деревопереробки з перевагою кори хвойних порід дерев і це  дозволяє вирішити питання ненаносу землі на проїжджу частину, на тротуари, на бруківку під час дощів.

Надзвичайно цікавою була робоча зустріч з спеціалістами компаніі Portland Water,де були обговорені питання сучасних технологій постачання і обліку води.До речі в м.Портланд знаходиться центральний офіс компанії CH2MHiLL,яка в 1995-2002 роках працювала над технічними проектами по реконструкції системи водопостачання, по яких здійснюється позика Світового банку водопостачання м.Львова. 

Ми також ознайомилися з унікальними конструкціями вуличної інфраструктури, включно з переходами, дорожніми знаками, розміткою і, навіть, смітниками.

В околицях Портленду розміщена знаменита «Силіконова долина». Один з провідних інженерів там – лідер української греко-католицької громади Андре Андрухів, який працює на японську компанію «Коматсу». Варто зазначити, що як і він, так і лідер української громади Ігор Левків, супроводжували нас  під час зустрічей на підприємствах Портленда. Це українці вже четвертої хвилі еміграції, люди, які приїхали у США приблизно 10 років тому. Вони не завжди є громадянами США, більшість користується «Грін-картою». Але вони змінилися психологічно, стали на ноги, зрозуміли суть стабільного життя і сьогодні потребують реалізації своїх можливостей. Вони зрозуміли, що українці за своїй потенціалом зовсім не поступаються іншим американцям. Важкою працею, починаючи від простого працівника на виробництві, вони піднялися до посад інженерів, провідних спеціалістів.  І сьогодні вони готові співробітничати з Україною,  адже добре знають потенціал наших людей, рівень розвитку наших підприємств і бачать варіанти взаємовигідної співпраці. Наприклад, вже згаданий Ігор Левків є провідним спеціалістом компанії „Freightliner” концерну „Даймлер Крайслер” в Австралії та Східній Європі. Ми з ним досягли попередніх домовленостей про можливість розміщення виробництва комплектуючих систем на Львівщині для цієї компанії і можливість розміщення станцій технічного обслуговування для  вантажних автомобілів, які отримують все більшу популярність у зв’язку з конкурентністю ціни. Сьогодні ці машини популярні в Росії, отож фірма має серйозні плани входження на український ринок. Думаю, що лобіст рівня пана Левківа, який відповідає в компанії за східноєвропейський напрям, зможе докластися, щоб і виробництво, і технічне обслуговування знаходилося саме в Україні. 

Фото. Львівська делегація відвідує підприємства Портленду

Ще один блок питань, який цікавить не тільки Львів і Львівщину, але й усю Україну – це питання енергозбереження.  Нами було проведено ряд зустрічей щодо енергозберігаючих технологій, а саме -  по використанню технологій теплових потенціалів. Це коли є можливість локалізовано, біля конкретного будинку отримувати теплову енергію за рахунок різниці температур в глибині землі і на її поверхні, без використання електроенергії та газу. На глибині до 30 метрів вже існує така різниця потенціалів, яка дозволяє використовувати цю енергію для обігріву будинку. Як я вже відзначав,  клімат Портленда досить подібний до нашого: взимку там будинки потребують опалення, а сніг зовсім не рідкість.

У Портленді ми також мали зустріч з архітекторами, які показали як вони реалізували у місті проект «Зелений квартал», у якому використовуються тільки екологічні технології і ергономіка якого максимально наближена до людських потреб.  Їхні послуги та досвід, з точки зору проектування, можуть бути актуальними для нас. Між іншим, у цій компанії працює студент-американець, який проходив стажування в УКУ. З боку УКУ нас супроводжував представник Оксфорда Роман Зелінський, що додало якості нашим перемовинам з американською стороною.   
 

А як у Портленді з культурним життям наших земляків?

Насамперед, у Портленді є українська школа, у якій  навчається понад двісті дітей. Програма навчання в ній адаптована до програми української 9-річної школи. Лідер української громади є директором української школи. Єдиною проблемою, на яку, напевне, Україна мала би звернути увагу – це можливість видачі випускникам такої школи дипломів про неповну середню освіту.

Фото. Львівська делегація та учні української школи у Портленді

Під час переговорів з представниками української громади Портленда була озвучена пропозиція щодо будівництва Українського культурного центру в цьому місті. Українська кредитна спілка США готова профінансувати 50% будівництва. Причому, це не тільки місце, де збиратимуться любителі хорового співу чи іншої самодіяльності. Український культурний центр є проектом цікавим і з бізнесової точки зору. Адже багато українців у Портленді сьогодні вже займаються незалежною професійною діяльністю. Серед них багато юристів, підприємців (особливо багато українців зайнято у будівельному бізнесі). Сьогодні вони орендують приміщення у різних місцях за комерційними цінами, а зручніше було б орендувати їх в одному місці.  

Нашу делегацію супроводжував торговий представник українського  консульства в Сан-Франциско Олександр Сторожук і він казав, що є певна зацікавленість  щодо відкриття консульства саме  в такій установі, а також  можливе відкриття там українських установ, які могли би виходити на американський ринок зі своїми послугами і пропозиціями. Наприклад, це могли б бути різні туристичні фірми, бо в Америці існує інтерес до українських мовних таборів, до екскурсій Україною. Причому такий інтерес є не тільки в українській громаді.

Плідною була зустріч з професором Портлендського університету, соціологом Олександрою Грицак, яка цікавиться співпрацею з Україною. Ми домовилися, що вже цього року перша група українських студентів по обміну чи просто для стажування може відбути до портлендського  університету. Зараз необхідно долучитися до цього львівським ВНЗ: ми їм передамо контакти, і вони зможуть визначити коло студентів, які по обміну відвідають Портленд. Для наших студентів на час стажування у США українська громада готова надати помешкання.

Безперечно, усі наші домовленості потребують подальшого опрацювання, і, насамперед, не декларативної, а реальної ініціативи з боку української сторони. Про це була наша розмова з представником департаменту по зв’язках уряду міста Портленд Девідом Ольсоном, який з величезною симпатією ставиться до України, хоча сам є вихідцем зі Швеції. 

Коли буде угода між Львовом і Портлендом готова до підписання?

Угода між Портлендом і Львовом зараз напрацьовується. Усі моменти, які можуть цікавити як українських підприємців, так і українців у США, проходять детальну підготовку. Від того, наскільки детально ми проробимо угоду, залежить якість нашої подальшої співпраці, і те, наскільки співпраця між нашими містами буде реальною, а не декларативною. І від цього буде залежати, чи відбудеться підписання цієї угоди.

Ви були тільки в Портленді чи відвідували ще якісь міста?

5 з 8-ми днів ми провели в Портленді. Це була основна мета нашої поїздки. Крім того, ми відвідали Сан-Франциско. Це місто, у якому розташоване Генконсульство України, де нас прийняв генеральний консул  Микола Пичипський. Було обговорено ряд питань. Насамперед, співпраця з торговою місією України в США.

Сан-Франциско знаходиться в штаті Каліфорнія, який за торговим оборотом займає 5-е місце серед країн світу. Там знаходиться штаб-квартира Майкрософту. До речі, на цій фірмі у США працює понад  3 тисячі українців. Це, напевно, ще один майданчик, на якому слід шукати шляхи для співпраці. Я думаю, що американців зацікавила би пропозиція  відкриття підприємств на базі наших ВНЗ, щоб українцям не було потреба виїжджати за межі Батьківщини.

Фото. Володимир Квурт вболіває за перемогу Кличка 

Прес-служба ЛОО ГП «Пора»