Львівська обласна організація Громадянської партії "Пора"

Пане Малярчук, Ви один із ініціаторів заяви львівської «Пори» про бойкот виборів. Поясніть, чим викликана така радикальна політична позиція з цього питання і які Ви бачете реальні можливості для її реалізації?

У нашому розумінні бойкот виборів – це не просто пасивний неприхід на дільницю. В умовах української дійсності ми бойкот розуміємо не просто як неучасть у виборах, бо тоді ваш голос буде сфальсифіковано, а як активну неучасть, тобто зробити все від вас залежне, щоб ці вибори не відбулися, а якщо відбудуться, то щоб їх результат був визнаний недійсним.

Вибори до Тернопільської облради, на моє переконання, засвідчили, що саме така форма бойкоту сьогодні вже існує. Бо реально більшість виборців взагалі не брали в них участі. І якщо б явка на них була б, за законом, 50+1%, то вони вважалися такими, що не відбулися. Отож позицію «Пори» з різних мотивів на цих виборах підтримали більшість тернополян. А тому я переконаний, що позиція «Пори» щодо бойкоту виборів насправді перемогла.

Попри це «Пора», як суб’єкт, брала участь у виборах в Тернополі, а не бойкотувала їх?

У заяві «Пори» про бойкот виборів йдеться про парламентські, а не місцеві, вибори. Просто в розмові ми перенесли це поняття і на цей рівень. Щодо місцевих виборів, то вони, на моє переконання, мають проходити тільки по мажоритарних округах, навіть не за відкритими списками. Немає ніякої потреби політизувати посаду голови міста, а сільську громаду ділити на прихильників того чи іншого кандидата.

«Пора» готова до бойкоту парламентських виборів і чи означає це, о вона не буде все ж таки брати участі в них?

Існуюча система вибрів за партійними списками є неефективною і аморальною. Тому що політичні лідери підтасовують своїх людей у списках і вони стають депутатами. Вибори за партійною системою приводять до того, що в парламенті з’являються 3-4 «говорящіє голови» і 20-30 «спортсменів», які блокують трибуну, проте ніхто з цих обранців реально не займається парламентською діяльністю. Якщо наступні вибори також відбуватимуться за закритими партійними списками, то ВРУ стане ще більш схожою на боксерський клуб і ще більш неефективною. Це – шлях в нікуди.

Щоб унеможливити це, треба змусити політика бути у системі координат реальної політичної конкуренції. Створити ж реальну політичну конкуренцію можна лише відмовившись від закритих партійних списків. Ми пропонуємо також ввести одну просту норму: політик може обиратися тільки по одному округу і не може його змінювати. Він може міняти партії, бренди, а от округ змінювати не може. Тільки за цієї умови народиться примарна відповідальність політика перед виборцем. І офіс тут, і робота з людьми, реагування на ті чи інші дражливі моменти. Ми хочемо, щоб ці дві речі були забезпечені при розгляді питання про зміни до виборчого законодавства.

Однак якщо зміни до виборчого законодавства не відбудуться, нам тоді доведеться вибирати: брати чи ні безпосередню участь у виборах. Для мене цілком логічним є те, що нормальна людина в цьому участі брати не буде. І тому ми також закликаємо не робити цього інших політиків. Разом з тим така позиція персональної неучасті у виборах не звільняє нас від відповідальності за те, що відбувається. Тому необхідно проконтролювати, щоб наша позиція неучасті не вилилася у фальшування результатів виборів.

Я особисто не вірю в те, що існуюча ВРУ без тиску зовні прийме будь-яке рішення щодо зміни виборчого законодавства, тому сьогодні ми разом з іншими партіями і політиками максимально боремося за це. Ми мусимо зробити все від нас залежне, щоб не допустити втретє такі вибори, ми повинні делегітимізувати їх. Якщо ж наші політики, які зараз при владі, все-таки проведуть фальшиві вибори, то щоб і на Заході, і на Сході знали, що вони залишились при владі шляхом маніпуляції і фальшувань.

Щодо участі «Пори» у парламентських виборах, то заява про їх бойкот – це ініціатива політради Львівської обласної організації. Я не переконаний, що вона знайде відгук на загальноукраїнському рівні.

Проте нагадаю, що коли ми йшли на парламентські вибори у 2006 році, то пропонували кожного року вимагати розпуску ВРУ. Тоді інші політики з нас, пористів, сміялися. Але, я думаю, коли парламент розпускатимуть вчетверте, вони змінять своє ставлення до цієї пропозиції.

Щодо Вашої діяльності в облраді. Таке враження, що проект «Нова Галичина», учасником якого Ви є, вичерпує себе?

Я б не сказав, що вичерпує. Просто немає реальних політичних координат, в яких би він активно розвиватися, немає перспектив. Люди пробують себе знайти в системі координат існуючого політикуму і ніхто не може, та, напевно, і не хоче, скласти бачення майбутнього. Їм і так комфортно.

Ви думаєте, що цей проект так нікуди і не впишеться?

Все залежить від того, які умови гри, тобто, яку систему виборів буде запропоновано суспільству. Щодо мене, то, якщо наступні вибори відбуватися за пропорційною системою і закритими списками, то я не братиму в цьому участі.

Ви перший з діючих львівських політиків, який про це заявив публічно. Чому Ви прийняли таке рішення?

Тому що такі вибори є інволюційні. Вони ведуть не до розвитку політичної системи, а до її згортання і виродження.

Але зараз Ви – депутат облради. Чи не означає Ваша заява про неучасть у виборах, що Ви не задоволений результатами своєї депутатської роботи?

У нашій комісії (комісія з питань промисловості, будівельної індустрії, комунікацій та енергоефективності – Вголос) уже два місяці розглядається питання розподілення коштів на комунальні дороги, на транспортні засоби. Ми пробуємо знайти алгоритм витрачання 27 млн. грн. Є два погляди. Перший – розвинути систему через тендерний комітет при профільному управлінні ОДА і з одного місця в області вибирати об’єкти та фінансувати їх.

Я є прихильником іншої системи. Я би побудував роботу так, щоб усі голови адміністрацій і мери міст виділили спочатку з місцевих бюджетів кошти на будівництво доріг і подали пропозиції про співфінаснування до облради. Попросили б в області по 300 тис. грн. на ремонт якоїсь вулиці, при чому самі також вклали в це по 100 тис. грн. От тоді, коли вони перші починають процес фінансування, тоді ми, побачивши, що процес пішов, дофінансовуємо ці роботи. Але поки-що є багато думок, що це занадто складно, не буде працювати, гроші підуть не туди і т.п. Тому ми продовжуємо обговорювати…

Ви вже встигли ознайомитися з 400-сторінковим звітом ОДА про результати роботи господарського комплексу області в 2008 році і планами на 2009 рік?

Ще не встиг. Я сумніваюся у об’єктивності нашої статистики. Якби Львівська область була більш спритніша, то вона була би не на 27-му, а на 5-6 місці. Просто треба вміти правильно домовлятися у Києві з людьми, які розставляють рейтинг.

Як свого часу робив Олійник?

Я починаю розуміти, що це багаторічна практика. І те, про що я довідуюся, підтверджує, що не тільки Олійник це робив. А от тепер хтось не зробив – і ось результат. Усім торгують в Києві. При нормальному аргументуванні можна спокійно бути першими у всіх рейтингах. Мене такі речі не надихають.

На сесію виноситься питання про засудження облрадою комуністичної ідеології як злочинної. Ви особисто як збираєтеся голосувати?

Комуністична ідеологія такі дійсно сама по собі є злочинною. І в цьому не треба мене переконувати. Питання: чи будуть наслідки нашого голосування і якими вони будуть?

Ваш погляд на ситуацію з кількістю заступників голови обласної ради.

Ця ситуація мене не хвилює, чесно кажучи. Було 3 заступники – я не відчував їх діяльності, зараз 1 – теж не відчуваю, буде 2 – не думаю, що щось зміниться. Насправді важливою є позиція і діяльність голови обласної ради. А заступник – це технічна посада.

Мені здається, що людина, яка присвячує себе державній службі чесно і палко, лукавить. Не можна отримували задоволення від державної служби! Державна служба може хіба що гарантувати якусь стабільність. Є люди, яким подобається працювати в такому ритмі. Це зрозуміло. Але щоб людина з палаючими очима говорила: «Як ми сьогодні гарно провели нараду», – я цього не розумію.

Мене завжди цікавили системи управління, я навіть спеціалізувався на цих проблемах в аспірантурі. Зараз це зацікавлення у мене залишилося як хобі.

Розкажу історію… Львівська облрада приблизно півтора роки тому створила комунальне підприємство з переробки твердих побутових відходів. Зараз його діяльність перевіряє екологічна інспекція на предмет наявності відповідних документів. Це при тому, що керівник цього підприємства серйозно хворіє. Ми попросили зачекати з перевіркою. Але в інспекції нам відповіли, що це планова перевірка, отож чекати вони не можуть.

В іншій ситуації, не державний чиновник, напевно би, вчинив інакше – все ж таки дочекався би повернення з лікарняного директора. А от мені б хотілося, щоб вони таку ж принциповість проявляли в інших питаннях, наприклад, щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, яких на Львівщині нараховується близько 600, чи в питанні утилізації сміття, чи в роботі з мешканцями щодо його сортування. Як раз з цим – проблеми.

Але повернемося до діяльності самого комунального підприємства. В основу його створення була покладена твереза ідея. Щоб ті підприємства, які працюють в області, і, відповідно, мають відходи від своєї діяльності, які, зрозуміло також утилізуються на місці, сплачували в місцевий бюджет за їх переробку та знищення.

Коли влада хоче, то активно сприяє розвитку бізнесу задля вирішення тої чи іншої соціальної проблеми, коли ж не хоче, то вчиняє так: 2 з 10 управлінь – підтримують його починання, 6-ть інших - пасивно на це дивиться, а ще два управління, відчуваючи якусь невпевненість, починають проти цього бізнесу воювати. Нажаль, в нашій області, саме останній підхід домінує при вирішенні проблеми утилізації відходів і не тільки. Бо тим людям, які сьогодні при виконавчій владі, насправді це не потрібно і не цікаво. А без їх принципової позиції зрушити з місця людей дуже складно.

Про що конкретно йдеться, в чому, на Ваш погляд, недопрацьовує влада?

Компетенція влади – довести до підпорядкованих вимоги по закриттю несанкціонованих звалищ, по виділенню ділянок під сміттєпереробні сортувальні вимоги. Коли людина викидає сміття на землю – це абсолютний злочин, нічим не вмотивований. І тому після такого має бути абсолютна кара. А от цього – системного підходу і волі до вирішення проблеми – в нашої влади якраз і немає.

Комунальне підприємство з переробки та утилізації відходів зіткнулося серед іншого з такою проблемою, що львівські підприємці дуже неохоче погоджуються на співпрацю з ним. Тобто вони мають угоди з підприємствами, розташованими в інших областях, нібито туди вивозяться їхні відходи, і відповідно, до бюджетів інших областей чи районів сплачуються нашими львівськими підприємствами гроші за це.

Проте, якщо відверто, ніхто не володіє достовірної інформацією куди, наприклад, діваються відходи від фармацевтичного виробництва у Львові. А серед них багато є речовин, шкідливих для здоров’я людини. Сумніваюся, що вони вивозяться в інші області. Тоді просто так, не перероблені, викидаються на Збиранку? Або ті ж пет-пляшки чи відходи від їхнього виробництва? Складно повірити, що ці підприємства, більшість яких в розмові з комунальним підприємством посилається на те, що мають угоди з нельвівськими фірмами на утилізацію відходів, возять ці відходи та утилізують десь за межами області.

Коли до них приходиш і пропонуєш укласти договір, то чи не перше їхнє запитання, а чи уклала з нами угоду «Моршинська»? От тут якраз немає чим похвалитися. Бо до сьогодні ані «Моршинська», ані «Галичфарм», ні ряд інших великих підприємств не пішли на співпрацю і продовжують утилізувати свої відходи невідомо де, не говорячи про те, що вони не сплачують жодної копійки за утилізацію сміття в місцеві бюджети.

Але є все ж підприємства, які погодилися на співпрацю з комунальниками?

Є, звичайно. Але цього замало, щоб вивести підприємство на рівень рентабельності. Бо треба розуміти, що комунальне підприємство створене для того, щоб виконати певну специфічну функцію на межі рентабельності, не більше, це – не приватний бізнес.

Розказують, як багато інвесторів хочуть збудувати сміттєпереробний завод на Львівщині. Насправді ь інвестори нічого не хочуть тут будувати. Тому що система відповідальності влади в області не дає ніяких гарантій, що цей завод матиме що переробляти.

Сьогодні немає зрозумілої позиції влади по відношенню до утилізації та переробки сміття. А якщо її немає, ні комунальні, ні приватні підприємства не будуть працювати. Цю проблему треба діагностувати, встановити діагноз, і якщо він підтвердиться, то лікувати.

Якщо вже розмова зайшла про проблеми влади, то як Ви ставитеся до того, що останнім часом на державну службу, в тому числі і на роботу у Львівську ОДА, приходить багато бізнесменів?

Я цього не розумію. Успішна в бізнесі людина має свій алгоритм мислення. І навряд чи є сенс їй змінювати цей алгоритм мислення на іншій, який має чиновник. Проте виникає питання, чому людина, яка їздить на машині за 100 тисяч євро, йде на державну посаду зі смішним окладом? Як цією людиною можуть управляти депутати чи сам керівник ОДА? Де закінчується її особиста зацікавленість і починається державна відповідальність? Мені здається, що коли люди бізнесу наймаються на державну службу, їх відповідальність і зацікавленість все-рівно залишається поза межами облради і ОДА. Так воно є. Якщо на державні посади йдуть люди, теоретично некеровані, то йдуть вони тільки вирішувати свої вузькі питання. Всі це ніби розуміють, але всі мовчки потуплюють очі.

У владі людина повинна кар’єрно рости. Той, хто обирає для себе державну службу, розуміє цю логіку і згоден іти потихеньку догори. І от раптом, коли він майже нагорі, приходить якийсь чоловік і каже: «А тепер ти будеш слухати мене». Тоді просто руки опускаються. Тому тут не питання призначення певних особистостей, а питання побудови структури влади. Треба вимагати прозорості і конкурентності в середовищі державних службовців. А от цього немає. Мені ж здається, що причина в тому, що і суспільство, і влада до сьогодні лише декларують ліберальні цінності, а насправді не готові до того, щоб жити відповідно до них.
Вголос

Content on this page requires a newer version of Adobe Flash Player.